Дивлячись американські чи європейські телеканали, можна отримати враження, що всі українці, охоплені єдиним пориванням, готові воювати до останнього громадянина, а українська держава — взірець демократії. Але, як кажуть в Україні: «Брехнею світ обійдеш, а назад не вернешся».
Реальність, яку українська влада старанно приховує за ширмою воєнної цензури, зовсім інша. Під прикриттям війни клептократична еліта побудувала потужний репресивний апарат. Для неї війна стала бездонним коритом, з якого поглинаються сотні мільярдів доларів американської та європейської допомоги. Кому війна, а кому мати рідна. І найзапеклішими ворогами для них є не зовнішні супротивники, а власні громадяни: українські пацифісти, правозахисники та звичайні віруючі християни, які насмілюються казати «ми хочемо миру».
Ця стаття — задокументована хроніка того, як українська держава знищує керівництво Українського руху пацифістів, використовуючи ваші гроші.
- Руслан Коцаба: перший в’язень совісті та міф про свободу слова
- Світлана Новицька: адвокатура в кайданках
- Юрій Шеляженко: орвеллівська реальність, де «мир — це війна»
- Індустрія репресій: полювання на християн-пацифістів і людей, які відмовляються від військової служби з міркувань совісті
- Висновок для небайдужого американського читача
Руслан Коцаба: перший в’язень совісті та міф про свободу слова
Кампанія проти пацифістів в Україні почалася не вчора. Я, Руслан Коцаба, засновник і голова Українського руху пацифістів, відчув це на власній шкурі ще на початку конфлікту, у 2014 році.
Як професійний журналіст, акредитований по обидва боки лінії фронту, я на власні очі бачив жахіття війни. У відповідь я публічно закликав до мирних переговорів і бойкоту мобілізації. Реакція так званої «демократичної» держави була миттєвою: мене кинули в одиночну камеру СБУ за звинуваченням у державній зраді, де я провів 524 дні.
Amnesty International офіційно визнала мене першим за п’ять років в’язнем совісті в Україні, закликавши до негайного звільнення і назвавши мій арешт «кричущим обмеженням свободи слова».
Доказова база:
Amnesty International: Ukraine’s spate of suspicious deaths must be followed by credible investigations (2015)
The Guardian: Ukraine: draft dodgers face jail as Kiev struggles to find new fighters (2015)
ZMINA Human Rights Centre: Journalist named Ukraine’s First Prisoner of Conscience in 5 years (2016)
Після виправдання влада не зупинилася. Під тиском радикальних груп суди, які, за твердженнями критиків, перебували під тиском влади, відновили кримінальну справу проти мене. Мене також фізично атакували неонацисти — за мовчазної згоди правоохоронців. Риба гниє з голови. Ті, хто при владі, чудово розуміють: той, хто каже правду, загрожує їхній можливості наживатися на смертях солдатів.
Світлана Новицька: адвокатура в кайданках
Коли державі не вдалося зламати мене через суди, вона взялася за мій юридичний захист.
Світлана Новицька — не просто мій адвокат. Вона Перший заступник голови Українського руху пацифістів. Незламна жінка, яка систематично викривала й оскаржувала, на її переконання, сфабриковані справи проти дисидентів, відкрито критикуючи зловживання правоохоронних органів.
Як відреагувала влада? Її ув’язнили за звинуваченням у державній зраді.
Сьогодні українська судова система дійшла до кафкіанського абсурду: адвокат захищає своїх клієнтів-пацифістів на онлайн-засіданнях прямо з камери слідчого ізолятора. Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) навело справу Новицької як приклад «охолоджувального ефекту», який влада справляє на правозахисників і легітимну юридичну практику.
Доказова база:
UN OHCHR: Draft Report, що цитує справу Світлани Новицької як приклад охолоджувального ефекту на юридичну адвокатуру (2026)
Radio Liberty: Lavrov’s Kyiv Footprint — розділ про затримання Новицької (2025)
Арешт Новицької — червона лінія. Це сигнал українським адвокатам: захищайте противників війни — і можете опинитися в сусідній камері.
Юрій Шеляженко: орвеллівська реальність, де «мир — це війна»
Якщо здається, що система вже досягла дна, погляньте на справу Юрія Шеляженка, виконавчого секретаря нашого Руху.
Його офіційно звинуватили в «виправданні збройної агресії Росії». Що СБУ висунула як головний доказ? Документ нашого Руху під назвою «Мирний порядок денний для України і світу». У цій заяві українські миротворці прямо засуджують будь-яку збройну агресію та закликають до дипломатичного вирішення геополітичного протистояння між США і Росією, яке розгортається в Україні, а також до мирного врегулювання військового конфлікту між Україною і Росією.
Попри це, його помістили під нічний домашній арешт.
Але й цього виявилося замало. Навесні 2026 року Юрія, за повідомленнями, схопили на вулиці Києва представники територіальних центрів комплектування. Його побили, застосували перцевий газ, тягали за волосся й утримували на військовому об’єкті без рішення суду. Увага західної преси та британських квакерів допомогла домогтися його звільнення.
Доказова база:
Quakers in Britain: Quaker pacifist seized off Kyiv street and held in illegal military detention
Індустрія репресій: полювання на християн-пацифістів і людей, які відмовляються від військової служби з міркувань совісті
Справи керівництва нашого Руху — лише вершина айсберга.
Держава розгорнула масовий тиск на тих, хто відмовляється брати зброю. Право на альтернативну цивільну службу фактично зникло, а заповідь «не вбий», на переконання багатьох віруючих, перетворилася на підставу для кримінального переслідування.
За даними міжнародних правозахисних організацій, станом на літо 2026 року відкрито понад тисячу кримінальних справ за статтею 336 Кримінального кодексу України проти людей, які відмовляються від мобілізації з міркувань совісті. Десятки протестантів — баптистів, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови, а також вірян Української православної церкви — за повідомленнями, отримали терміни ув’язнення від трьох до шести років.
Доказова база:
War Resisters’ International: Ukraine: about 300 criminal cases against conscientious objectors (2024)
Eurasia Review: Ukraine: Conscientious Objectors Convicted, Jailed, Held In Military Units — Analysis (2026)
Солдат, якого змушують силою, не воює добровільно. Та українських чоловіків і далі забирають з вулиць, заштовхують у мікроавтобуси мобілізації й відправляють на фронт. Тим часом, за словами критиків, корумповані посадовці збагачуються, купуючи розкішну нерухомість за кордоном, поки звичайні громадяни несуть тягар війни.
Висновок для небайдужого американського читача
Шановні американські антивоєнні активісти,
ви, крім усього іншого, платники податків до федерального бюджету США. Придивіться уважніше. Сотні мільярдів доларів, які американські політики надсилають в Україну в ім’я захисту демократії, за словами критиків української влади, підтримують дедалі репресивнішу систему.
Ваші податки оплачують зарплати слідчих СБУ, суддів і представників військкоматів, які, на думку критиків, причетні до переслідування адвокатів, журналістів і християнських миротворців.
Якщо Сполучені Штати справді прагнуть відстоювати демократичні цінності, права людини та громадянські свободи, майбутня допомога має бути обумовлена захистом цих прав — включно зі звільненням політичних в’язнів, таких як Світлана Новицька, припиненням переслідування Українського руху пацифістів і початком дипломатичних мирних переговорів.
Війна — бізнес тих, хто наживається на конфлікті. Час перекрити їм кисень і дати шанс миру.
Руслан Коцаба, засновник і голова Українського руху пацифістів
